Главные новости

Злий жарт із Порошенко зіграв він сам — Лещенко

Зайнявши пост президента, Порошенко забув, що тут прийнято віддавати, а не забирати. І навесні наступного року доля може виставити йому рахунок за таку самовпевненість.

Найближчим часом Петро Порошенко оголосить про своє висунення на пост президента в 2019 році. Щоправда, на цих виборах він може і не перемогти. Як глава держави відіграв сам з собою злий жарт?

Такі запитання і відповіді на них озвучує сьогодні в статті для «Нового часу» народний депутат Сергій Лещенко.

Взимку 2012 року Петро Порошенко покликав групу журналістів у спорткомплекс 5 Елемент «порадитися». Він з ходу ошелешив новиною про те, що отримав запрошення стати міністром економіки, але нібито не міг зважитися і хотів почути думку оточуючих.

Всі сиділи за столом навперебій відмовляли його від безумного кроку, а сам Порошенко наводив нові доводи на користь того, чому варто спробувати і погодитися. В результаті стало зрозуміло: мета зустрічі була іншою. Рішення він прийняв давно, а поговорити покликав не для консультацій, а щоб заручитися лояльністю журналістів перед публікацією сенсації: на той момент в тюрмах вже сиділи Юлія Тимошенко і Юрій Луценко, тоді як Порошенко йшов на службу до режиму.

Збираючись працювати у Віктора Януковича, Порошенко поставив відразу кілька умов — і звільнення політв’язнів, і зняття тиску силовиків з бізнесу, і боротьба з офшорами. Ніхто нічого не виконав, зате в уряді Порошенко перечекав смуту, а подарована їм на день народження Януковичу картина Айвазовського стала невеликою платою за порятунок від силового захоплення бізнесу.

Порошенко давно не збирає відомих журналістів за таким круглим столом, щоб обговорити майбутні плани, наприклад похід на другий термін. Як і тоді, рішення він приймає без оглядки на думку інших. Знакових людей в його оточенні замінили безіменні порохоботы, яким регулярно випадає щасливий випадок сфотографувати президента в супермаркеті або провести з ним робочий день, щоб захоплено описати це в соціальних мережах.

Мікросвіт, у який загнав себе Порошенко, малює йому перемогу і ще п’ять років правління. Правда, це має мало спільного з рейтингами та громадськими настроями, а придумана кампанія Віра. Мова. Армія — з реальними проблемами людей і їх очікуваннями.

Найближчим часом Порошенко оголосить про своє висунення. Рішення прийнято, штаби сформовані на кампанію вже витрачаються гроші. Однак ці вибори з високою часткою ймовірності він може програти. Як вийшло так, що чинний президент виявився не фаворитом перегонів, а одним з тих, хто відчайдушно бореться за вихід у другий тур, розділяючи третє-четверте місце в соціології? Злий жарт із Порошенко зіграв він сам.

Будучи бізнесменом у владі, він звик використовувати її для власних інтересів — фінансових і політичних. Порошенко — типовий опортуніст, політик, спритно пристосовується до обставин. На своїх перших успішних виборах 1998 року власник Вінницької кондитерської фабрики напросився в соратники до Віктора Медведчука, який вів тоді одну з партій влади. За молодого кандидата проголосували виправні колонії, забезпечили перевагу в менш ніж 60 голосів.

Ставши депутатом Порошенко не раз прокручував політичне сальто заради своєї цілі — нарощування впливу. Вийшов з СДПУ(о), щоб допомогти главі Адміністрації президента Кучми Володимиру Литвину створити альтернативну опору в парламенті. Вступив у Партію регіонів, щоб дружити з податкової Миколи Азарова. Потім поміняв ставку і став акціонером політичного проекту «Наша Україна», заради чого йому довелося терміново прикупити нову партію і перейменувати її в Солідарність — на заміну тієї, що віддав Партії регіонів.

Щоб залишатися на короткій нозі з Фемідою, захистив докторську в Одесі у хрещеного батька суддівської мафії Сергія Ківалова. Щоб зберегти вплив, як секретар Радбезу отримав право не тільки координувати силовиків, але і погоджувати суддів. Робота у Януковича стала ще одним етапом в цій гонці за владу.

Довгий час Порошенко залишався у другій частині списку Forbes найбагатших, хоча був одержимий попаданням в першу десятку рейтингу. Бажання випередити своїх конкурентів, які володіють надрами, газовими монополіями, металургією й хімією, втілилося в життя під кінець першого президентського терміну. Якщо враховувати всі схеми навколо Роттердам+, Центренерго та Юзівського родовища газу, якщо зіставити ресурси, вкладені в телеканал Прямий, очевидно, що тіньова імперія чинного глави держави в грошовому еквіваленті наближається до масштабів Ріната Ахметова.

Петро Порошенко досяг усього, що хотів, — головною посади у владі і найвищих грошових вершин. Але втратив любов своїх громадян. Підтримку парламенту. Повага міжнародних партнерів. Його найближче оточення — це або відверті корупціонери, або люди без совісті і принципів. А головне, він втратив почуття надії, ассоциировавшееся з його ім’ям. Зайнявши пост президента, Порошенко забув, що тут прийнято віддавати, а не забирати. І навесні наступного року доля може виставити йому рахунок за таку самовпевненість.

«>

29.12.2018
10:46
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top