Главные новости

Темні корупційні справи в українському ОПК під грифом «таємно»

Скандал навколо «Укроборонпрому» актуалізував проблему прозорості витрат військового бюджету, а також цивільного контролю в цій сфері.

В Україні все ще залишається багато «закритих» сфер, про справжньої ситуації і «правила гри» в яких мало відомо навіть експертам. Одна з них, де обертається значна частина державних коштів і, відповідно, великий ризик їх неефективного або «злочинного» використання — національна безпека і оборона.

З одного боку, така «закритість» зрозуміла: по-перше, ця галузь — чи не найбільш секретна у всьому світі, по-друге — війна, яку ось вже п’ять років веде наша країна, вимагає особливої уваги до збереження державних та військових таємниць.

З іншого боку, скандал з «Укроборонпромом» показав, що без хоча б часткового відкриття «завіси» ми не тільки не посилимо обороноздатність держави, але можемо втратити і те, що потом і кров’ю було видобуто за останні п’ять років. І тут також є «по-перше» і «по-друге».

По-перше: дотримання держтаємниці не виправдовує вседозволеності — повинні ж бути структури або люди з доступом до найбільш засекречених «грифам», які б контролювали діяльність у цій області.

По-друге, частина інформації (зокрема, фінансової) повинна бути відкритою для суспільства, яке має переконатися: держава з розумом витрачає його гроші.

Поки ні тим, ні іншим україна похвалитися не може: замість ефективного контролю з боку уповноважених органів зрідка трапляються точкові «укуси» (у вигляді справ, які відкриваються і закриваються, або окремих заяв з парламентської трибуни), замість громадського контролю — періодичні скандальні «вливання» за результатами журналістських розслідувань. При цьому далеко не всі експерти впевнені, що в найближчій перспективі цей непрацюючий механізм вдасться надійно полагодити. Спробуємо з’ясувати — чому?

Суми відомі. Інформація про те, як і хто їх поділяє «за сімома замками»

Українцям зазвичай доступні тільки загальні цифри, які фігурують у видатковій частині Державного бюджету. Тим більше, коли ці відомості стосуються оборонної галузі. Так і в цей раз: ми знаємо, що витрати на безпеку і оборону в 2019 році складуть 5,38% ВВП – 211 мільярдів 927 мільйонів гривень. Трохи більше половини цієї суми (108 мільярдів) отримають Міністерство оборони, Головне управління розвідки та Державна спеціальна служба транспорту, підпорядкована оборонному відомству.

Приблизно 16 мільярдів «перепало» спецслужбам: СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Управління держохорони та Держспецзв’язку. МВС, Нацполиция, Державна міграційна служба ДСНС розраховують на 61 мільярд з держскарбниці. Військові структури МВС, які в разі війни підпорядковуються Міноборони, отримають: Національна гвардія — майже 13 мільярдів гривень, Держприкордонслужба — приблизно 11 мільярдів.

«Одним з важливих пріоритетів бюджету-2019 є істотне збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. Також серед пріоритетних напрямів фінансування заходів з розробки, підготовки виробництва і закупівлі нових зразків озброєння та військової техніки, посилення системи протиповітряної оборони держави і можливостей авіації», — зазначив, коментуючи ці цифри, секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов.

Час від часу в пресі з’являються відомості про плани щодо поліпшення харчового забезпечення та будівництва казарм, гуртожитків і житлових будинків для солдатів, контрактників і офіцерів… І це, власне, майже вся інформація про те, як розподіляють «фінансовий пиріг» під назвою Оборонний (або Військовий) бюджет України. Як конкретно «дроблять» асигнування, призначені для окремих структур, яким чином і у кого купують матеріальні цінності, часто перевіряють ефективність використання коштів — все це не відомо навіть фахівцям. Тому і вони часто змушені оперувати приблизними і неофіційними цифрами.

Не виняток і вітчизняний оборонно-промисловий комплекс, скандал навколо можливих зловживань в якому так стрімко розгорається. За словами консультанта парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони Віктора Плахути, ймовірно, лише декільком людям в країні відомо про справжні обсяги коштів, які держава витрачає на придбання озброєння, і про доходи державних і приватних підприємств, що постачають оборонну продукцію на експорт.

«За даними з відкритих джерел, державне оборонне замовлення в цьому році становить 26 мільярдів гривень. Це майже втричі більше, ніж у бурхливому 2014-м. Але цього, звичайно ж, недостатньо. За експертними оцінками, це — лише 60% від необхідного мінімуму. Не кажучи вже про перспективу розвитку — потрібно в рази більше. Правда, є ще один «непрямий» джерело фінансування: з Мінекономрозвитку вже три роки поспіль надходять гроші на модернізацію оборонних підприємств. Зокрема, закупівлю нового обладнання, створення та освоєння новітніх технологій. У минулому році на ці цілі держпідприємствам надали 3 мільярди гривень. У цьому році передбачена дещо менша сума — 2,2 мільярда «, — розповів експерт.

Головна проблема недостатнього фінансування, на його думку, — слабка економіка держави. На жаль, навіть в умовах зовнішньої агресії ми не можемо дозволити собі більше — наприклад, стільки, як наші сусіди. Адже «мирна» Польща, де вдвічі менше чисельність Збройних сил, ніж в Україні, в цьому році спрямовує на безпеку і оборону майже 11,5 мільярдів доларів (і це — лише 2,01% ВВП). У нас ця сума не досягає і 8 мільярдів…

Скільки не дай — корупціонери «переполовинят»?

«При цьому частина наданих на ОПК коштів, на жаль, «з’їдає» корупція, — констатує Віктор Плахута, — а все тому, що фактично ніхто не знає, як витрачаються виділені державою гроші, скільки з них «йде наліво» і в чиїх кишенях осідають. Останні журналістські розслідування, скажімо, показали, що мова може йти і про 50, і навіть про 100% суми офіційно укладеного контракту. Тому систему потрібно міняти, відкривати її для контролюючих органів і суспільства».

Почати, на думку експерта, можна було б з двох головних програм, діючих в оборонно-промисловій галузі. Це спеціальна оборонна програма розвитку озброєння та військової техніки до 2022 року, яка уточнює, яке озброєння буде потрібно Україні протягом зазначених п’яти років. А також Програма розвитку ОПК, що визначає алгоритм забезпечення виробництва необхідних країні озброєння і військової техніки (в тому числі — і для експортних потреб). Зараз навіть урядовим та парламентським експертам відомо лише про їх приблизні параметри.

«Це стосується не тільки обсягів виробництва, але і напрямів розвитку. Що не дуже добре. Адже бізнес — приватні і державні оборонні компанії — не розуміють, як їм працювати далі, що пропонувати замовникам, як планувати і розвивати виробництво. З іншого боку, з-за цієї закритості і суспільство не може контролювати, як використовуються ці кошти. А адже це — гроші платників податків. При цьому, навіть у нашого агресивного сусіда — Росії — подібна програма розвитку ОПК частково відкрита. Не кажучи вже про відповідних стратегіях в «цивілізованих країнах», — зазначає Віктор Плахута.

А ось військовий експерт Михайло Жирохов радить, перш ніж приймати рішення про зняття грифу «секретно» з частини оборонних програм, зважити всі «за» і «проти». «В українських умовах повністю «прозорого» військового бюджету бути не може апріорі. Мова йде лише про його часткової прозорості і відкритості для суспільства тих чи інших даних. У нас йде війна. До того ж, повністю «прозорого» військового бюджету немає ніде в світі. У різних країнах це питання регулюється по-різному, але, за моїми даними, ніде рівень «прозорості» не перевищує 25%. Контроль за використанням «оборонних» коштів у більшості держав беруть на себе законодавці. Наприклад, в США цим займається спеціальна сенатська комісія «, — нагадує Жирохов.

Корупційний скандал — як каталізатор законодавчих і практичних рішень

«В Україні назріло прийняття Закону про військово-промислової політики, яким будуть врегульовані питання функціонування ОПК, — зазначив, виступаючи на Міжнародній спеціалізованій науково-практичній конференції «Законодавче забезпечення парламентського контролю в оборонно-промисловому комплексі України», президент Міжнародного інституту фінансів, доктор економічних наук Василь Кравченко.

— Також необхідно підготувати зміни до Закону України про регламент Верховної Ради, в частині щодо визначення процедур парламентського контролю за розвитком ОПК. Варто затвердити процедури і механізми контролю за витрачанням бюджетних коштів на військові потреби, експортом озброєння, корупцією у цій сфері.

Парламент повинен брати участь у створенні повноважного органу державної влади з питань управління в галузі ОПК (навіть зі статусом міністерства). Доцільно удосконалити структуру і перелік комітетів Верховної Ради, а саме — створити Комітет з питань оборони, військово-промислового комплексу і національної безпеки (предметом діяльності якого буде наш ОПК). Також парламентського контролю вимагає цілий ряд програм по розвитку військово-промислового комплексу, зокрема, запровадження стандартів ЄС і НАТО, як у цивільному житті, так і в оборонно-промислової галузі», — підкреслив Кравченко.

А ще, за словами експерта, необхідно внести зміни в Бюджетний кодекс про введення в Україні поняття «Військовий бюджет», який буде затверджуватися як окремий закон, — як це відбувається, наприклад, в США. Документ, на думку президента Міжнародного інституту фінансів, повинен містити окремий розділ про введення контрактної системи військової закупівлі або оборонного замовлення.

Щоправда, Михайло Жирохов застерігає: «Налагодити парламентський контроль у цій сфері досить непросто. Тому що наша влада дуже строката. Та не всі «народні представники» мають, скажімо так — проукраїнські або державні погляди. Допускати їх до таємниць такого рівня не можна. Тому цей інструмент контролю не працює. І нам потрібні якісь додаткові незалежні органи, які будуть контролювати цю сферу. Адже питання визначення вартості озброєння непростий. Система дуже закрита, тому підприємства можуть виставляти будь-яку ціну на свою продукцію. Тому що більшість з них — монополісти. Тому і з’ясувати, в яких випадках мова йде про корупцію, а в яких просто про бажання отримати додаткові кошти на розвиток виробництва — досить складно «, — вважає військовий експерт.

При цьому Михайло Жирохов сумнівається, що ситуацію в цій сфері — навіть після такого гучного скандалу — вдасться швидко поліпшити. «Всі сподіваються на Сергія Кривоноса, який змінив на посаді заступника секретаря РНБО, який відповідає за цю сферу, Олега Гладковського. Але він — людина військова. З одного боку, це добре, оскільки мова йде про спеціаліста, який розбирається у підвідомчій сфері. З іншого: успішний військовий — не завжди ефективний менеджер. Крім того, його спроб навести порядок у такий спокусливою для корупціонерів сфері буде здійснюватися колосальний опір з боку «системи». Тому «лупати скалу» буде важко. І процес може тривати дуже довго».

Успішність майбутніх змін, на думку військового експерта, також багато в чому буде залежати від їх підтримки з боку наших західних партнерів. Адже поки складно судити, як вплинули на їх думку і на їх готовність продовжувати підтримувати Україну останні скандали. «А підтримка з їх боку критично важлива. За моїми спостереженнями, всі реформи, які втілювалися (або втілюються) з допомогою Заходу — більш або менш ефективні. Однак більшість наших «внутрішніх» ініціатив не завжди себе виправдовують і приносять очікуваний результат», — зазначає Михайло Жирохов.

Правда, зараз надходять досить обнадійливі сигнали від зарубіжних партнерів України. Приміром, директор Євразійського центру «Атлантичної ради» посол Джон Гербст заявив: «Корупційний скандал навколо ДК «Укроборонпром» має негативний вплив на Україну на міжнародному рівні, але не зупинить військово-технічного співробітництва з Заходом, щоб протистояти російському агресору».

Реформа ОПК: облік власних помилок і надія на зарубіжний досвід

Олександр Поліщук

Деякі фахівці наполягають: одним із результатів майбутньої реформи системи відносин у вітчизняному ОПК повинна стати ліквідація «Укроборонпрому». І не тільки з-за нинішнього корупційного скандалу, але через апріорі деструктивної (гальмує) роль цієї структури в процесі формування в Україні повноцінного ринку озброєнь. Приміром, генерал-майор запасу, військовий дипломат Олександр Поліщук нагадує, що це «п’яте колесо до воза» в свій час приробив ставленик Януковича, росіянин Дмитро Саламатін.

Прихована, але «очевидна» для багатьох експертів мета — встановлення повного контролю над українськими підприємствами — виробниками оборонної продукції, а також обмеження потенціалу вітчизняного ОПК і посилення його залежності від російських підприємств. Але і після усунення «папєрєдніков» «Укроборонпром» так і не став прозорою структурою, що працює виключно на «український інтерес». Ліквідація ж такої «надбудови» буде сприяти формуванню ефективного конкурентного середовища у цій сфері — як завдяки збільшенню (за рахунок приватних компаній) кількості національних постачальників товарів, послуг і робіт, так і за рахунок допуску на ринок іноземних підрядників.

На необхідності реформування вітчизняного оборонно-промислового комплексу наполягає і член парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони Тарас Пастух. Він також підтримує ідею ліквідації «Укроборонпрому», що дозволить уникнути суміщення ним двох функцій — державної та комерційної. (З одного боку ЦК виконує роль державного регулятора на ринку озброєнь, з іншого — освоює державні та донорські кошти).

«Повинен бути орган, який буде регулювати і координувати весь ринок озброєння, працювати як на потреби Збройних сил та інших силових структур, так і на зарубіжних споживачів. Цей орган повинен розробляти державну політику у сфері ОПК, сприяти всім виробникам, незалежно від форми власності, забезпечуючи прозору конкуренцію», — зазначає парламентарій.

15.03.2019
11:21
Источник

Click to comment

Оставить комментарий

Most Popular

To Top